爸爸的弟弟叫什么

Ця стаття про Китайську цив?л?зац?ю. Про ?нш? значення див. Китай (значення).

Про сучасн? держави, що використовують назву ?Китай?, див. Китайська Народна Республ?ка та Республ?ка Китай (Тайвань).

Великий Китай: континентальний Китай, Гонконг, Макао та Тайвань

百度 附加赛中，女将们又展现出凌厉的技术，横扫对手。

Кита?й, або Х??на (спрощ.: 中国; кит. трад.: 中國; п?нь?нь: [zhōngguó], [чжунго], ?центральна кра?на?) — культурний рег?он ? стародавня цив?л?зац?я Сх?дно? Аз??. Китай належить до найб?льш прадавн?х цив?л?зац?й, яка ув?брала у себе велику к?льк?сть держав та культур упродовж 6 тисяч рок?в. Громадянська в?йна у Кита? по зак?нченню Друго? св?тово? в?йни спричинила под?л цього рег?ону на дв? держави, котр? продовжують вживати у сво?й назв? слово ?Китай?. Це — Китайська Народна Республ?ка (КНР), яка волод?? материковим Кита?м, м?стами Гонконг та Макао, та Республ?ка Китай, яка контролю? остр?в Тайвань та прилегл? до нього острови.

Китай ма? довгу ? майже неперервну цив?л?зац?йну ?стор?ю та одну з найстар?ших ? найскладн?ших систем письма. До 19 стол?ття в?н був одн??ю з найпередов?ших св?тових пол?т?й ? основним культурним центром Сх?дно? Аз??. Китайський вплив на сус?дн? держави залиша?ться ?стотним до сьогодн?. Китай — батьк?вщина багатьох техн?чних винаход?в, як? зм?нили долю людства. Серед них — пап?р, компас, порох, друкарство.

Етимолог?я

У р?зних мовах Китай ма? р?зн? назви. Тут подаються найб?льш вживан? з них.

Центральна кра?на — ?Чжунго?

?Чжун?о? (кит. трад. 中國, спр. 中国, п?нь?нь Zhōngguó) — самоназва Китаю. Перший ??рогл?ф ?чжун? (кит.: 中) означа? ?центр? або ?середину?. Другий знак ?го? (кит. трад. 國 або кит. спр. 国) тлумачиться як ?кра?на? або ?держава?. Починаючи з 19 стол?ття у зах?дн?й ? в?тчизнян?й ?стор?ограф?? цю назву Китаю перекладають як ?Серединна держава? чи ?Серединна ?мпер?я?. Однак такий переклад ? не зовс?м правильним, оск?льки слово ?чжунго? здавна позначало центр П?днебесно? — державу китайського ?мператора, тобто власне Китай. В?дпов?дно, точним перекладом ? ?Центральна кра?на? або ?Центральна держава?.

Терм?н ?чжунго? не використовувався в ?стор?? Китаю пост?йно. В?н мав р?зноман?тний культурний ? пол?тичний п?дтекст в залежност? в?д епохи.

У ?пер?од весен ? осеней? (722—481 до н. е.) словом ?чжунго? позначалися державн? утворення, як? виводили свою пол?тичну генеалог?ю в?д династ?? Зах?дна Чжоу (1122—771 до н. е.) у долин? р?чки Хуанхе. Цим вони протиставляли себе держав? Чу на р?чц? Янцзи та держав? Ц?нь на варварському Заход?. Однак в часи правл?ння династ?? Хань (206 до н. е.—220) держави-?зго? Чу та Ц?нь стали складовими китайсько? ?мпер??, тому ?х було автоматично включено до ?чжунго?. Таким чином склалося ширше поняття ?Центрально? кра?ни?.

Загалом до початку 1 тисячол?ття н. е. значення слова ?чжунго? еволюц?онувало у б?к розширення меж терм?ну. Як зазнача? ?Книга п?сень?, складена близько 1000 року до н. е., спочатку ним позначалась округа довкола столиц? або ?мператорського ма?тку. Згодом цим поняттям стали ?менувати територ??, п?дпорядкован? ?центральн?й? влад?. Як св?дчать ??сторичн? записи? Сима Цяня: "В?с?м г?р в?дом? в ?мпер??. Три з них у варвар?в Ман та ?. П'ять — у ?чжунго?. ?снувало також розум?ння ?чжунго? як земель П?вн?чно? китайсько? р?внини. Так, ?Хрон?ки трьох корол?вств? (3 стол?ття) протиставляють ц? територ??, називаючи ?х ?центральними?, краям у долин? р?чки Янцзи — Ву та Юе. У цьому значенн? ?чжунго? асоц?ю?ться з етн?чними китайськими (хуа 华 або 華, ся 夏) землями.

Зм?ни у значенн? терм?на в?дбулися з початком вторгнень п?вн?чних кочових племен у Китай, як? захопили ?колиску? китайсько? цив?л?зац?? ? створили у р?внин? р?чки Хуанхе власн? держави. Нов?, етн?чно некитайськ? династ?? П?вноч? Китаю почали називати сво? волод?ння ?чжунго?, а ворож? п?вденн? уряди етн?чних китайц?в П?вденного Китаю — ?варварами?. В?дпов?дно, у середин? 1 тисячол?ття мала м?сце трансформац?я терм?ну ?чжунго?, що перейшов з площини етн?чно? у пол?тичну. В?дтод? поняття ?Центральна держава? стало асоц?юватися б?льше з певною географ?чною ? пол?тико-цив?л?зац?йною сп?льнотою, н?ж етн?чною групою.

Проте у середньов?чч? ?чжунго? не втратив остаточно свого етн?чного п?дконтексту. У пер?од правл?ння династ?? Тан китайськ? земл? п?вноч? ? п?вдня були об'?днан?, що сприяло поширенню застосування назви ?чжунго? на п?вденн? територ??. Подальш? розколи Китаю у зв'язку з наб?гами п?вн?чних кочовик?в, закр?пили назву ?Центрально? кра?ни? за п?вденно-китайськими землями саме завдяки тому, що вони були традиц?йним м?сцем екзилю етн?чно? китайсько? влади.

На початку XX стол?ття терм?н ?чжунго? був уперше застосований у назв? держави Республ?ки Китай (中華民國, ?Народна держава Чжунго?). З 1949 року Китайська Народна Республ?ка (中华人民共和国) також вписала у свою оф?ц?йну назву це слово.

Сучасна нац?ональн?сть ?кита?ць? (中国人, чжунго-жень) також м?стить цей терм?н. Часте використання слово ?чжунго? сприя? формуванню кита?центричного св?тогляду мешканц?в Китаю, та поступов?й ?кита?зац??? нац?ональних меншин КНР та Республ?ки Китай.

?China? (Х?на)

Латинська назва Китаю ?China?, яка перекочувала до багатьох ?вропейських мов, наймов?рн?ше, походить в?д ?мен? китайсько? династ?? Ц?нь (221—206 до н. е.). Найб?льш ймов?рно, китайськ? купц?, як? торгували на шовковому шляху ? подорожували до Римсько? ?мпер??, називали себе ц?ньцями. Цю назву ?Ц?нь? римляни записували як ?Cina?, що згодом перетворилося на ?China? (англ?йське — Чайна, н?мецьке ? польське — Х?на).

Це слово використовувалося й в укра?нськ?й мов? XVI — середини XX ст. у формах ?Х?н?, ?Х?ни?, ?Х?на?, ?Х?нська держава? (л?топис Сам?йла Величка), ?Х?нська сторона? (прац? Григор?я Сковороди).

?Китай? ? ?Катай?

Слово ?Китай? походить в?д ?мен? ?Катай?, яке, у свою чергу, виникло в?д назви не китайсько?, а протомонгольсько? групи кочових племен з Маньчжур?? — кидан?в (кита?в; кит. 契丹, п?н. qìdān ?ц?дань?)). У 907 роц? вони захопили П?вн?чний Китай ? заснували у ньому свою династ?ю Ляо. ?хн? м?сце у XII—XIII стол?ттях заступили ?нш? кочовики — чжурчжен? та монголи, однак етнон?м ?хн?х попередник?в закр?пився як топон?м П?вн?чного Китаю. Завдяки ?вропейським купцям, зокрема, Марко Поло, ця назва у форм? ?Катай? (?Cathay?) потрапила до середньов?чно? Зах?дно? ?вропи. На Заход? ?Катай? зр?дка вжива?ться як поетична назва ?Китаю?.

Терм?ном ?Китай? може також позначатися:

• Китайська Народна Республ?ка (КНР) — держава, яка контролю? материковий Китай, а також острови Гонконг та Макао;
• Республ?ка Китай — держава, яка волод?? Тайванем та прилеглими островами;
• ?Власне Китай? — ?сторико-культурний рег?он, який займа? територ?ю сучасно? КНР без Маньчжур??, Внутр?шньо? Монгол??, Тибету та Уйгурського автономного округу С?ньцзян. Тобто, ?етн?чний Китай?;
• ?Великий Китай? — соц?ально-економ?чний рег?он, який включа? материковий Китай, Гонконг, Макао ? Тайвань.

Слово ?китайський? (староукра?нською: х?нський) або ?кита?ць? означа? приналежн?сть до Китаю, як ун?версального утворення ?чжунго? — ?Центрально? держави?, а не етн?чно? групи. У цьому розум?нн? воно близьке до значень ?СРСР-?вський? або ?американський?. Проте не сл?д забувати, що в Кита? здавна ?сну? пан?вна етн?чна група хань (титульна нац?я, яка становить понад 90 % населення КНР ? Республ?ки Китай), з якою переважно, як ? з рос?янами СРСР та англосаксами США, асоц?ю?ться населення кра?ни. Ця етн?чна група першопочатково мала назву китайц?, ? згодом екстраполювала ?? на п?дкорен? етноси. Тому нерозб?рливе у етн?чному сенс? вживання назви ?китайц?? для вих?дц?в з сучасних КНР або Республ?ки Китай лише сприя? асим?ляц?йн?й пол?тиц? уряд?в цих кра?н стосовно етн?чно ?некитайських? народ?в.

Серес (Σηρε?)

Серес — ? грецькою назвою Китаю, яку вживали греки ? римляни стародавнього св?ту. Вона означа? ?шовковий? або ?кра?на шовку?. Най?мов?рн?ше походить в?д китайського ?си? (絲, 丝 — шовк). Ця назва дала народження латинському слову ?serica? — ?шовк?

?Sinae?

?С?не? (?Sinae?) — ?нша назва П?вденного Китаю, яку використовували греки та римляни наряду з ?Cina? (?China?). У джерелах згаду?ться ?метропол?с С?не?, однак учен? дос? не можуть локал?зувати його. ?С?не? була зм?нена на латинськ? преф?кси ?Sino-? ? ?Sin-?, якими стали позначати дотичн? до Китаю предмети ? явища. В укра?нськ?й мов? ц? преф?кси використовуються у словах ?синолог?я?, ?синолог? та ?нших.

Х?на ? ?К?на?

Словом ?Х?на? (?Kina?) позначають Китай у Центральн?й ?вроп?, зокрема у Н?меччин? та Польщ?, а слово ?К?на? застосову?ться переважно у П?вн?чн?й ?вроп?, зокрема у Швец??. Вони походять в?д ?ншого прочитання ?Cina? (?China?).

?стор?я

Великий китайський мур

Китай ? одн??ю з найстародавн?ших цив?л?зац?й св?ту. Вона сто?ть поряд ?з цив?л?зац?ями шумер?в Тигру ? ?вфрату, ?нд?йц?в ?нду ? ?гиптян Н?лу. Особлив?стю китайсько? цив?л?зац?? ? те, що вона розвивалася ?зольовано в?д ?нших цив?л?зац?йних центр?в. ?? надбання, насамперед логограф?чна система письма, використовуються сьогодн? у кра?нах Сх?дно? Аз??

Китай ма? довгу ? майже неперервну цив?л?зац?йну ?стор?ю та одну з найстар?ших ? найскладн?ших систем письма. До 19 стол?ття в?н був одн??ю з найпередов?ших св?тових пол?т?й ? основним культурним центром Сх?дно? Аз??. Китайський вплив на сус?дн? держави залиша?ться ?стотним по сьогодн?. Китай — батьк?вщина багатьох техн?чних винаход?в, як? зм?нили долю людства. Серед них — пап?р, компас, порох ? друкарство. Китай ма? величезний економ?чний потенц?ал. Темпи приросту промислово? ? с?льськогосподарсько? продукц?? дуже висок?. Археолог?чн? знах?дки доводять, що прадавн? люди виду Homo erectus заселили територ?ю сучасного Китаю м?ж 2,24 млн. — 250 тис. роками до н. е. У Печер? Чжоукоудянь поблизу Пек?на були знайден? рештки так званого синантропа, як? датують 550—300 тис. роками до н. е. Синантропи вм?ли виготовляти прост? кам'ян? знаряддя ? видобувати вогонь. Приблизно 100 тисяч рок?в тому нов? люди сучасного виду Homo sapiens заселили Китайську р?внину, вит?снивши синантроп?в ? ?хн?х нащадк?в.^{[джерело?]} Найран?ше остеолог?чне п?дтвердження ?снування сучасних людей на теренах Китаю дату?ться 67,000 роком. Це людськ? рештки з? стоянки Люцзян.

Династ??

?сторичн? рег?они Китаю.

Зг?дно з китайською оф?ц?йною ?стор?ограф??ю першою династ??ю Китаю була Ся. Доказом ?? ?снування ? розкопки м?ських поселень та могил поблизу Ерл?тоу в пров?нц?? Хенань. Однак б?льш?сть вчених св?ту вважають цю династ?ю м?фолог?чною, а не реальною.

Першою ?сторично достов?рною династ??ю вважа?ться династ?я Шан (?нша назва ?нь), яка контролювала територ?? р?внини р?чки Хуанхе у Сх?дному Кита? м?ж 18 ? 12 стол?ттями до н. е. ?? знищив один з зах?дних васальних род?в, який заснував династ?ю Чжоу, яка правила з 12 по 5 стол?ття до н. е. Центральна влада ново? династ?? ослабла у зв'язку з? зростанням пол?тично? ? економ?чно? потуги уд?льних володар?в, як? створили на середину 8 стол?ття до н. е. ряд формально незалежних держав. З 5 по 2 стол?ття до н. е. ц? держави пост?йно воювали м?ж собою, однак у 221 до н. е. були об'?днан? Ц?нь Ши Хуан-д? у ?дину ?мпер?ю. Нова династ?я Ц?нь про?снувала дек?лька десятил?ть, але саме вона сформувала Китай як ?мперське утворення.

Пер?од панування династ?? Хань тривав з 206 до н. е. по 220 роки. В?н в?дзначився початком формування китайц?в як ?дино? етн?чно? сп?льноти. П?сля дез?нтеграц?? Китаю у 3-6 стол?ттях у зв'язку з нападами кочовик?в з п?вноч?, ?мпер?я була об'?днана династ??ю Су? у 580 роц?. 7—14 стол?ття, час панування династ?й Тан ? Сун, вважаються ?золотим в?ком? Китаю. Саме в цей пер?од мали м?сце б?льш?сть наукових в?дкритт?в та досягнень у культур?. У 1271 роц? монгольський керманич Хуб?лай хан проголосив нову династ?ю Юань, волод?ння яко? простягалися в?д Угорщини до Коре?. У 1368 роц?, у результат? антимонгольського повстання, постала нова етн?чно-китайська династ?я М?н, яка керувала Кита?м до 1644 року. Останньою ?мператорською династ??ю стала династ?я Ц?н, яку започаткували завойовники Китаю маньчжури. ?? скинула революц?я у 1911 роц?.

Б?льш?сть китайських режим?в були авторитарними ? часто використовували жорсток? методи для забезпечення стаб?льност? сво?? влади ? лояльност? населення. Так у часи панування маньчжурсько? династ?? Ц?н, етн?чних китайц?в-ханьц?в змушували носити довгу косу, як у маньчжур?в, на знак в?рност? нов?й династ??.

У 18 стол?тт? технолог?чно потужний Китай проводив активну пол?тику п?дкорення народ?в Центрально? Аз??, яких китайц? споконв?чно вважали ?варварами?. Однак у 19 стол?тт? в?н сам став жертвою колон?ально? пол?тики Велико? Британ??.

Республ?канський Китай

1 с?чня 1912 року з пад?нням династ?? Ц?н виникла Республ?ка Китай (?нша назва Китайська Республ?ка). Сунь Ятсен, л?дер Нац?онально? Парт?? Гом?ньдан, став першим президентом. Невдовз? його зм?стив з ц??? посади колишн?й генерал ц?нських в?йськ Юань Шикай, який проголосив себе новим ?мператором, однак його ?мпер?я померла разом з ним.

П?сля Юань Шикая Китай опинився де-факто роздр?бненим на ряд пров?нц?йних уряд?в, хоча де-юре м?жнародна сп?льнота визнавала центральною лише Пек?нську владу. У 1920 роц? парт?я Гом?ньдан п?д л?дерством Чан Кайш? змогла об'?днати кра?ну. Столицю було перенесено до м?ста Нанк?н. Оск?льки нац?онал?сти захопили владу ? створили однопарт?йний уряд, у кра?н? з'явилася потужна опозиц?я — комун?сти. Тривала боротьба м?ж урядовими в?йськами та червоними партизанами ослаблювала Китай та гальмувала проведення демократичних реформ.

Китайсько-японська в?йна 1937–1945 рок?в на деякий час об'?днала нац?онал?ст?в ? комун?ст?в проти сп?льного ворога. Проте п?сля кап?туляц?? Японсько? ?мпер?? у 1945 роц?, державна скарбниця Республ?ки виявилася порожньою. Це стало причиною вза?мних звинувачень Гом?ньдану ? Компарт?? Китаю, як? призвели до громадянсько? в?йни. Перемога комун?ст?в змусила уряд Республ?ки Китай перебратися на остр?в Тайвань, де в?н ?сну? по сьогодн?.

?Два Кита??

З перемогою у громадянськ?й в?йн? Комун?стична парт?я Китаю проголосила себе правонаступницею Республ?ки Китай та 1 жовтня 1949 року заснувала нову державу — Китайську Народну Республ?ку (КНР). Во?нн? д?? м?ж КНР ? Тайванським урядом були припинен? у 1950 роц?, але юридично обидв? сторони дос? залишаються у стан? в?йни.

У 1970-х роках Тайванська Республ?ка Китай та материкова Китайська Народна Республ?ка ступили на шлях карколомних реформ. У випадку Тайваню це були демократичн? перетворення спрямован? на створення багатопарт?йно? системи та л?берал?зац?ю економ?ки. КНР п?шла ?ншим шляхом — посилення диктатури Компарт??, одержавлення господарства та реал?зац?я нищ?вно? ?культурно? революц???.

У 1978 роках уряд КНР розпочав курс на л?берал?зац?ю економ?ки, однак залишив монопол?ю влади у кра?н? за комун?стами. Виступи студентства у 1989 роц? на пек?нськ?й площ? Тяньаньмень, яке вимагало пол?тичних зм?н, були жорстоко придушен?.

У 1997 роц? КНР повернула соб? район Гонконг в?д Велико? Британ?? та у 1999 роц? остр?в Макао в?д Португал??.

Сучасн?сть

Дв? держави — Китайська Народна Республ?ка та Республ?ка Китай — наполягають на лег?тимност? сво?? влади ? твердять, що саме вони ? повноправними володарями ?Китаю?. КНР ? комун?стичною державою, в той час як Тайванська республ?ка — демократичною. Хоча у 1949 роц? м?жнародна сп?льнота визнавала за Республ?кою Китай право на волод?ння материковим Кита?м, з 1970-х рок?в б?льш?сть кра?н зм?нила зовн?шньопол?тичну ор??нтац?ю на КНР ? перенесли сво? представництва з Тайпею до Пек?на.

Хоча остр?вний уряд не в?дмовився в?д сво?х вимог на Китай, Тибет, Внутр?шню ? Зовн?шню Монгол?ю, в?н все б?льше ?дентиф?ку? себе як ?Тайванський? уряд. Пол?тичн? кола Тайваню перебувають у пост?йн?й д?алектичн?й боротьб? щодо питання проголошення незалежност? острова. КНР вважа? Тайвань нев?д'?мною частиною сво?? держави, а тому пост?йно намага?ться витиснути представник?в Тайваню з р?зних м?жнародних орган?зац?й, посилюючи його ?золяц?ю.

Станом на 2010 р?к 22 держави включно з Ватиканом продовжують визначати Республ?ку Китай оф?ц?йним Кита?м. На противагу цьому, б?льш?сть уряд?в св?ту розглядають КНР як законного володаря Китаю.

Територ?я

Китай склада?ться з власне етн?чного Китаю (18 ?сторичних пров?нц?й Китайсько? ?мпер??), Внутр?шньо? Монгол??, С?ньцзяну, Маньчжур?? ? Тибет — територ?? КНР ? Тайваню — територ?? Республ?ки Китай. Узбережжя континентально? частини Китаю на сход? ? п?вдн? омива?ться водами Бохайського, Жовтого, Сх?дно-Китайського ? П?вденно-Китайського мор?в Тихого океану. У морях, що омивають Китай, розкидано 5 400 остров?в. Китай межу? з Монгол??ю, Рос??ю, Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном, Афган?станом, ?нд??ю, Непалом, М'янмою, В'?тнамом, Бутаном, Лаосом, П?вн?чною Коре?ю, Пакистаном.

?сторичний под?л Китаю

Адм?н?стративн? одиниц? вищого р?вня у Кита? зм?нювалися залежно в?д правлячо? династ?? чи уряду. До цих одиниць в?дносять насамперед кра? та пров?нц??. Серед одиниць нижчого р?вня ?снували префектури, п?дпрефектури, департаменти, командирства, пов?ти та округи. До сучасних адм?н?стративних одиниць входять м?ста р?вня п?дпрефектури, м?ста р?вня округу, м?стечка та м?ськ? громади.

Б?льш?сть китайських династ?й розташовували сво? резиденц?ю у серцевин? Китаю, його етн?чно китайськ?й частин? — долин? р?чки Хуанхе. Ц? династ?? розширяли сво? волод?ння за рахунок ?ноземних територ?й Внутр?шньо? Монгол??, Маньчжур??, С?ньцзяну, Тибету, В'?тнаму ? Коре?. Хоча остання маньчжурська династ?я Ц?н, спадко?мцями яко? визначають себе КНР та Республ?ка Китай, включила до Китаю б?льш?сть вищезгаданих земель, сам Китай ма? визначен? стародавн? кордони — Великий китайський мур на п?вноч?, Тибетське плато на заход? та джунгл? ?ндокитаю на п?вдн?.

На п?вн?ч в?д Великого китайського муру знаходяться Внутр?шня Монгол?я та Маньчжур?я, споконв?чн? м?сця проживання ?враз?йських кочовик?в, як? нин? осво?н? етн?чними китайцями. На Заход? розташован? С?нцзянський та Тибетський автономний округи, у яких ?снували держави ?вропео?дних уйгур?в та монголо?дних тибетц?в. Зараз там також пришвидшеними темпами провадиться асим?ляц?я. П?вдень Китаю був батьк?вщиною багатьох народностей п?вденно-аз?йського расового типу, нечисленн?сть ? роздр?бнен?сть яких практично н?коли не становила загрози для китайсько? влади.

До традиц?йного под?лу Китаю в?дносять под?л на П?вн?чний ? П?вденний Китай, межа м?ж якими проляга? по р?чц? Хуайхе та по горах Ц?ньлун.

Географ?я ? кл?мат

Супутниковий зн?мок Китаю

Метеоролог?чна карта Китаю

Китай ма? багато р?зноман?тних ландшафт?в. Гори ? плато переважають на заход?, а низини — на сход? ? п?вденному сход?. В результат? цього, основн? р?чки течуть з заходу на сх?д, включаючи велик? р?чки Хуанхе, Янцзи, Амур, а деяк? — на п?вдень (Р?чка Перлин, Меконг, Брахмапутра). Б?льш?сть р?чок Китаю впадають у Тихий океан.

На сход?, вздовж узбережжя Жовтого ? Сх?дно-китайського мор?в знаходяться алюв?альн? р?внини, як? щ?льно заселен?. На п?вноч?, на краю плато Внутр?шньо? Монгол?? можна побачити трав'янистий степ. П?вдень Китаю вкритий пагорбами ? невеликими горами. У центрально-сх?дн?й частин? розташован? дельти Хуанхе та Янцзи. Б?льш?сть орних земель розташован? вздовж цих р?чок. П?вденна пров?нц?я Юннань ? частиною так званого субрег?ону ?Великий Меконг?, до якого входять М'янма, Лаос, Та?ланд, Камбоджа ? В'?тнам.

Зах?дна частина Китаю ма? на п?вноч? велику алюв?альну р?внину, а на п?вдн? вапнякове плоског?р'я, перес?чене пагорбами середньо? величини. Там само розташован? Г?мала?, з найвищою горою св?ту Еверестом. П?вн?чний зах?д вкритий пустелями такими як Такла-Макан ? пустеля Гоб?, як? пост?йно розростаються. Впродовж тисячол?ть гори пров?нц?? Юннань слугують природним кордоном, який в?докремлю? Китай в?д М'янми, Лаосу та В'?тнаму

Кл?мат Китаю р?зноман?тний. П?вн?чна зона, яка включа? Пек?н, особлива дуже холодними зимами. Центральна зона, яка включа? Шанхай, ? пом?рною. П?вденна зона, яка включа? Гуанчжоу, характерна субтроп?чним кл?матом.

Через част? посухи та недосконале господарювання, часто трапляються пилов? або п?щан? шторми на весн?. В?тер розносить пил у сх?дному напрямку, до Тайваню ? Япон??. Шторми ?нколи досягають Зах?дного узбережжя США. Вода, ероз?я ?рунт?в та забруднення навколишнього середовища Китаю переростають ?з внутр?шн?х китайських проблем у м?жнародн?.

Сусп?льство

Демограф?я

Населення Китаю (КНР ? Республ?ки Китай) становить понад 1,4 м?льярди ос?б^{[джерело?]}. Це одна четверта частина усього населення Земл?. Хоча у КНР ?сну? б?льше 100 етнос?в, комун?стичний уряд визна? лише 56. Найб?льшою етн?чною групою Китаю ? ханьц? (власне китайц?) — 91,9 %. Вона неоднор?дна ? под?ля?ться на ряд етнограф?чних груп, б?льш?сть з яких — це колишн? самодостатн? етноси, асим?льован? китайцями-ханьцями.

Асим?ляц?я ? прадавн?м методом правител?в Китаю, що скерований на зб?льшення к?лькост? лояльних режиму п?дданих. Багато некитайських етнос?в п?вн?чних степ?в чи п?вденних джунгл?в зникли у ?плавильному котл?? китайсько? культури. Як правило початок ?мпорту китайських техн?чних ? культурних ноу-хау етн?чними групами, як? стояли на нижчому науковому ? соц?альному р?вн? в?д китайц?в, знаменував початок зникання самобутньо? культури цих груп, з подальшим абсорбуванням ?хн?х представник?в до хансько? сп?льноти.

Хоча сьогодн?шн? терм?ни ?кита?ць? (中国人, чжунго-жень, ?людина Центрально? держави?) або ?китайська нац?я? (中華民族/中华民族 чжунхуа м?нцзу, ?народ Центрально? держави?) ? пол?тичними трансетн?чним поняттями, вони мають етн?чний п?дконтекст. Концепц?я ?чжунго? — ?Центрально? держави? — була вигадана саме етн?чними китайцями. ?? пропагування серед некитайських сп?льнот у вигляд? надетн?чно? категор?? зменшувало оп?р кита?зац?? цих сп?льнот ?, в?дпов?дно, пришвидшувало асим?ляц?ю некитайських етнос?в.

Мови

Б?льш?сть мов Китаю належать до сино-тибетсько? мовно? с?м'?, якими розмовляють близько 29 етнос?в. ?сну? також дек?лька основних ? малих д?алект?в власне китайсько? мови. Серед них найуживан?шими ? Мандаринський (ним розмовляють близько 70 % населення), У (шанхайський), Юе (кантонська мова), М?н, Сян, Ган та Хакка. До не-китайських мов в?дносяться мови чжуан (тайц?в), монгол?в, тибетц?в, уйгур?в (тюрк?в), хмонг ? корейц?в. Цими мовами розмовляють переважно етн?чн? меншини.

?Путунхуа? — мандаринський д?алект, який прийнятий за л?тературну мову, — ? оф?ц?йною мовою КНР ? Республ?ки Китай. Вона походить в?д д?алект?в Пек?ну, п?вноч? ? п?вденного заходу Китаю. Мандаринський вар?ант китайсько? мови викладають у школах, використовують у засобах масово? ?нформац??, л?тератур?, уряд?. Не-китайськ? мови визнан? оф?ц?йними у деяких автономних рег?онах, де компактно проживають етн?чн? меншини. Однак сфера використання цих мов обмежу?ться дом?вкою ? початковою школою.

?Розмовна китайська? або ?байхуа? ? письмовим стандартом для мандаринського д?алекту, який використову?ться оф?ц?йно з 20 стол?ття. До цього стандартом писемно? мови була класична китайська мова ?веньянь?, на зразок середньов?чно? латини. Ця мова ? дос? обов'язковою для вивчення у вищ?й школ?.

Китайськ? мови основан? на ??рогл?ф?чн?й писемност?, в той час як мови чжуан, тибетська, уйгурська та монгольська мають власн? абетки.

Рел?г?я

500 Будд у шанхайському храм? Лунхуа (епоха Тро?царства)

Завдяки ?культурн?й революц??? 59 % населення КНР (767 м?льйон?в чолов?к) називають себе ате?стами. Однак для значно? групи материкових китайц?в рел?г?я в?д?гра? дуже важливу роль, особливо буддизм, даосизм ? конфуц?анство. На в?дм?ну в?д КНР, б?льша частина населення Тайванського Китаю вважа? рел?г?ю необх?дною складовою власного життя. 93 % спов?дують буддизм, даосизм ? конфуц?анство, 4,5 % — християнство р?зних теч?й, ? 2,5 % — ?слам, юда?зм та ?нш? в?рування.

Головними в?руваннями КНР ?:

• Конфуц?анство
• Даосизм
• Вшанування пращур?в
• Буддизм — 200 млн.
• ?слам — 1 млн.
• Християнство — 15 млн протестант?в, 5 млн католик?в

Головними в?руваннями Республ?ки Китай ?:

• Буддизм
• Даосизм
• Конфуц?анство

КНР ? ате?стичною секулярною державою, однак у н?й дозволя?ться дотримання рел?г?йних практик, як? визнан? урядом. Тобто, ?сну? можлив?сть реал?зувати, щоправда обмежено, право свободи сов?ст?. Даосизм ? буддизм, разом ?з морал?стичним конфуц?анським кодексом були основними рел?г?йними вченнями Китаю впродовж 2 тисячол?ть, тому нав?ть комун?стичний уряд не може нехтувати ц??ю традиц??ю.

Республ?ка Китай не обмежу? урядовими постановами жодн? рел?г?? чи в?ровчення. У н?й не ?сну? перешкод для реал?зац?? права на свободу сов?ст?.

Культура

Кал?граф?я виконана М?фу (Династ?я Сун)

Конфуц?анство слугувало оф?ц?йною ф?лософ??ю Китаю впродовж тривалого ?сторичного часу. В?дм?нне знання китайських класичних текст?в було умовою вступу до китайсько? бюрократ??. Наголос на книжност? та л?тератур? ??рарх?зував складов? китайсько? культури, в як?й кал?граф?я вважалася вищим мистецтвом н?ж живопис, граф?ка чи театр. Китайськ? традиц?йн? ц?нност? походили в?д р?зних ?деологем конфуц?анства та ?нших консервативних вчень. Зокрема в управл?нськ?й та в?йськов?й практиц? ефективно використовувалися положення лег?зму. Даосизм, а точн?ше його народна верс?я, поширив серед китайц?в культуру вигоди, що сприяла розвитку комерц?йних талант?в. У сучасному Кита? багато неоконфуц?анц?в протиставляють ?права людини? Заходу традиц?йним китайським ц?нностям, як-от ?шануванню с?м'??, ?в?дданост? держав?? тощо.

Бурхлив? под?? 19-20 стол?ття змусили китайц?в замислитися над необх?дн?стю демонтац?? чи збереження власно? цив?л?зац?йно? модел?. Зах?дники об?цяли Китаю ?св?тле майбутн?? за умови тотально? вестерн?зац?? ? ставили у приклад Япон?ю. Пол?тика насадження демократ?? у традиц?йному китайському сусп?льств? зазнала краху — частково через авторитарну ?традиц?ю? управл?ння, а частково через внутр?шн? ? зовн?шн? в?йни.

Китайське сусп?льство збер?гало середньов?чн? традиц?? до початку в КНР так звано? ?культурно? революц???. ?? метою було реформування китайського села, пропаганда нових комун?стичних ц?нностей, творення ново? передово? китайсько? культури ?необтяжено? конфуц?анськими догматами?. У результат? ?революц??? багато культурних д?яч?в було репресовано ? б?льш?сть традиц?й л?кв?дован? як ?регресивн? практики? або ?феодальн? пережитки?. Було проведено реформування ??рогл?ф?чно? писемност?, що зробило недоступними для подальших покол?нь тексти твор?в, як? складалися ?х попередниками. Однак з 1980-х рок?в ?культурну революц?ю? було припинено, а комун?стичний уряд взяв курс на формування ?патр?отично налаштовано? нац???, розпочавши реставрац?ю знищених традиц?й.

На Тайван? под?бних культурних реформ не проводили. Вшановуючи традиц?? письменства ? чиновництва, левова частка бюджету Республ?ки Китай йшла на формування осв?чених фах?вц?в у галуз? культури.

Система письма

Китайська ??рогл?ф?ка нарахову? понад 50 тисяч знак?в. Вона зм?нювалася ? мала р?зн? стил? написання. Перш? знаки з'являються на к?стках для ворожби 2 тисячол?ття до н. е. Кал?граф?я, вм?ння гарно писати ??рогл?фи, вважа?ться у Кита? вершиною мистецтва. Б?льш?сть священних текст?в буддизму, даосизму ? конфуц?анства написан? в?д руки.

Друкарство розвинулося за правл?ння династ?? Сун. Академ?? вчених, як? займалися виданням ? переписуванням класики, традиц?йно спонсорувалися державою. Члени ?мператорсько? родини нер?дко брали участь у нарадах вчених.

?спити

Одн??ю з основних рис традиц?йно? китайсько? культури були державн? ?спити. Вони сприяли вихованню осв?чено? ел?ти, оск?льки кандидат (незалежно в?д соц?ального походження), який досконало знав класичн? тексти, був спроможний отримати ранг чиновника. Останн? мали високий соц?ально-економ?чний статус. Люди гуман?тарних занять — письменники, ф?лософи, вчен? — були людьми ?першого сорту? у Кита?. Держава ?х ус?ляко п?дтримувала.

Наука

Трикутник Паскаля вперше намальовали китайц?.

Технолог?чн? в?дкриття Китаю:

Аз?йська рах?вниця Доменна п?ч (сталь) Друкарство Бронза Штанген?нструмент Годинник Компас Арбалет Сухий док В?яло Фе?рверк ? ракета Рибальський гачок Порох

Планер Граната Пов?тряна куля Пов?тряний зм?й Лак С?рники Пап?р Паперов? грош? Парашут Нафтове колесо П?стоновий насос Порцеляна Пропелер

Рель?фна карта Гвинт Прос?ювач Сейсмограф Шовк Стремено Висячий м?ст Туалетний пап?р Зубна щ?тка Парасоля Шпалери Тачка В?ск? (як медичний препарат)

?нш? галуз? знань:

• Математика використовувалася у арх?тектур? ? географ??. Число п? було п?драховано з точн?стю до сьомого числа п?сля коми математиком Цзу Чунчжи у 463 роц?. Десяткова система числення використовувалася у Кита? з XIV стол?ття до н. е. Математики Чу Шичен, Ян Ху?, Цзу С?цз? та Лю Жус?н в?дкрили ?трикутник Паскаля? за 500 рок?в до того як його намалював сам Паскаль.
• Б?олог?я набула особливого розвитку у прикладних науках — фармацевтиц? ? герболог??.
• Китайська медицина ? х?рург?я не поступалися зах?дним. ?? в?дом? представники Хуанфу М?, Чуньюй ?, Л? Гао, Хуа То, Сунь Си-мяо, Сюй Веньбо, Ян Шаншань.
• ?нновац?ями у в?йськов?й сфер? були арбалети, розробка приц?л?в, арбалети залпового вогню, требушети, отруйн? гази на основ? г?рчиц?, рель?фн? карти, п?лотован? пов?трян? зм??, вогнев? шашки ? ракети, порох, гранати та ранн? бронзов? гармати.

Економ?ка

Китай, чия економ?ка ще в середин? 20 стол?ття трималася головно на доморобному виробництв?, на сьогодн? ? економ?чно розвиненою кра?ною, головна частина галузей економ?ки якого працю? на експорт. Основними центрами економ?чного зростання ? дв? найб?льш? економ?чн? зони Китаю Дельта Перлинно? р?чки та Дельта р?чки Янцзи.

Китай ? кра?ною з низькою оплатою прац?.

Див. також

• ?стор?я ?нд??
• Японська ?мпер?я
• Далекий Сх?д

Джерела ? л?тература

1. Крижан?вський О. П. ?стор?я стародавнього Сходу: П?дручник. — Ки?в.: Либ?дь, 2000. — 592 с.
2. Рубель В. А. ?стор?я середньов?чного Сходу: Курс лекц?й: Навчальний пос?бник. — Ки?в: Либ?дь, 1997. — 464 с.
3. Рубель В. А. ?стор?я середньов?чного Сходу. Тематична хрестомат?я. — Ки?в: Либ?дь, 2000. — 624 с.
4. Кравцова М. Е. История культуры Китая. — СПб., 1999. (рос.)
5. Маслов А. А. Китай: колокольца в пыли. Странствия мага и интеллектуала. — М., 2003. (рос.)
6. Шевчук Л. Т. Китай: соц?ально-економ?ко-географ?чна характеристика / Любов Шевчук. — Льв?в: Св?т, 1999. — 136 с.

Посилання

• Книга факт?в ЦРУ — КНР. [Арх?вовано 13 Жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Книга факт?в ЦРУ — Тайвань. [Арх?вовано 25 Грудня 2018 у Wayback Machine.]
• В?деопут?вник по Китаю.
• В?дгуки та новини Китаю. [Арх?вовано 24 Березня 2022 у Wayback Machine.]
• Б?знес у Кита? — пут?вник World Bank Group [Арх?вовано 15 Жовтня 2006 у Wayback Machine.]
• Економ?ка Китаю^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Дан? з приватизованих об'?кт?в Китаю
• Дов?дкова ?нформац?я про Китай для турист?в